38-і роковини аварії на Чорнобильській АЕС
26 квітня 2024 року відзначаються 38-і роковини аварії на Чорнобильській АЕС, яка стала найбільшою в історії катастрофою в ядерній енергетиці. Аварія забрала життя сотень людей і завдала непоправної шкоди екології Європи.
Чорнобиль – не лише велика трагедія, а й символ безмежної мужності, героїзму і самовідданості ліквідаторів страшної аварії. Доземний уклін перед неоціненним людським подвигом персоналу ЧАЕС, пожежників, військовослужбовців, будівельників, учених, медиків, усіх, хто брав участь у ліквідації наслідків аварії. Усвідомлюючи всю складність ситуації, нехтуючи власною безпекою, вони не думали про нагороди і відзнаки, ступили назустріч смертоносному лиху, щоб зберегти життя мільйонів людей не лише у нашій державі, а й на всій планеті.
Сьогодні світ стоїть на порозі нових викликів, адже варварські атаки росії поблизу атомних об’єктів України, окупація Запорізької АЕС та перетворення її на військову базу ставлять світ під загрозу нової катастрофи, масштаби якої можуть перевищити аварію на Чорнобильській АЕС у 1986 році.
Крім того воєнні дії несуть екоцид, який загрожує не тільки природі України, але й може поставити людство на межу існування.
Екологічна агітбригада Ліцею №1 смт Крижопіль «Діти –квіти» у складі Коваленко Вікторії, Остапчук Вікторії, Рудацької Аліни, Зарицької Мілани та Дмитришиної Анастасії , яка зайняла 3 місце на обласному етапі Всеукраїнського конкурсу «Земля наш спільний дім», попереджає про ті небезпеки, які загрожують нашому майбутньому, і закликає:
«А ти сій квіти...
Навіть якщо завтра – кінець світу.
Загоюй рани людям і землі,
Роби, що дав Господь можливість вміти.
Пильнуй ланів, щоб були з хлібом на столі.
Ділись, чим Бог послав, і витри сльози.
Поплачем після Перемоги всі разом,
Коли від крові вмиють землю теплі грози
І мирна тиша увійде у кожен сон...
А ти сій квіти...
Навіть якщо завтра – кінець світу.
Сади садок. Хай виростає до зірок.
Служи землі. Цінуй, люби, лелій.
Вона віддячить дітям
І всім, хто хоче й вміє вільно жити.
Сій квіти жовті, сині – різні,
Щоби вони встелили всі шляхи,
Якими повертатимуться грізні,
Найкращі в світі наші вояки
Додому, до родини і до щастя,
Яке вимолюємо в Бога зараз всі.
Сій хліб і квіти – всупереч напастям.
Багато сій, щоб вистачило всім...»
