Бо хто за що, а ми за незалежність. Отож нам так і важко через це. (Л.Костенко)
16 лютого - День єднання. Історія цього дня коротка, трагічна і велична. Засновано у 2022 році на тлі загрози повномасштабного вторгнення РФ. Символізує згуртованість українського народу, його стійкість, спільні цінності та прагнення до свободи і незалежності.
І на давнє "класичне": хто винен? і що робити? відповідь ясна.
Хто винен? Ми будемо шукати винуватців з усіх-усюд, аналізувати, спорити. Та наразі чи це є найважливішим? Ворог вдерся на нашу землю, нищить домівки і людей, обезкровлює націю - це факт вини, непрощенної вини.
Наші Герої ціною власного життя боронять неньку-Україну. І нам треба перемога, як хліб насущний.
Г.Сковорода писав: "Ми переможемо лише тоді, коли усвідомимо, що за Україну треба не вмирати, а вбивати".
А що робити нам тут, щоб домогтися омріяної перемоги?
Свою Україну любіть. Любіть її.... Во врем'я люте. В останню тяжкую минуту за неї Господа моліть (Т.Шевченко).
Єдність - це основа сили та запорука перемоги. Народ є єдиним, коли його об'єднує любов до Батьківщини, родини, прагнення до свободи.
"Дай, Боже, нам любити свою Україну понад усе сьогодні - маючи, щоб не довелося любити її, втративши. Настав час великого вибору: або єдність і перемога та шлях до світла, або поразка, ганьба і знову довга дорога до волі"(В.Чорновіл)
Ми обираємо єдність! І символами єднання стали наші сьогоднішні "долоньки єдності", що так трепетно були виготовлені нашими ліцеїстами. Ми ставали у кола єдності, створювали ланцюжки єдності, озвучували свої мрії і побажання. І що примітно: бажаючи завершення цієї клятущої війни, звучали слова не просто "мир", а "перемога".
Вустами дитини, як кажуть....
Прагнім перемоги, допомагаймо перемозі, єднаймося!
