Добро не лихо - ходить тихо (нар. мудрість)
Але і тихі кроки мають своє відлуння. 
То ж, шановні учасники групи, хочу поділитись із вами аурою поїздки добра, що цей тиждень оповила усю нашу початкову ланку освіти, де рушійним локомотивом став колектив педагогів, дітки-вагончики прямували коліями щедрот та милосердя, а вагоновожатими були батьки малих ліцеїстів.
Отож вперед по тижню, що минув!
Добро творити - себе веселити.
Із цим настроєм дітки взялися до справ: готувалися до челенджу, акції, батлу. Виготовляли і самостійно, і з допомогою дорослих годівнички для синички, 
які розмістили на деревах (там же не тільки для синичок! там того корму усім пташкам вистачить!).
Із метою відродження традицій проведено цікавенний батл "А мій милий вареничків хоче" (яка тут добра справа? ну принаймі усі задоволені і ситі).
Добре слово, як відомо, і киці приємне.
А якщо є нагода побути із друзями, та випити теплого чаю, то можна обговорити план добрих справ на день, тиждень чи навіть рік! Тому і виготовляли серветки для чаювання з другом.
Не треба шукати далекі краї, 
щоб туди добро і корисні справи нести. Можна ж тут! Та й треба! Тому із учнями одного із класів організовано додаткове прибирання території ліцею від сміття, що (маю надію) принесло вітром
.
Кажуть, якщо робиш добро - забудь і не чекай подяки. Але ж можна і забути робити добро. Щоб бути у доброму тренді і закцентувати увагу на необхідності зробити добру справу, учні вели міні-записники добрих справ, 
які потім занесли на квіточки і сердечка. Так з'явились "торбинки добрих справ" і квітучі кактуси "де добро живе, там і кактус зацвіте".
А ще малюнки, листівки, емблеми!!, що символізували, що серце живе і тріпочить у добрих руках. 
Знаєте, все ж таки доброта - це про вибір, а не про здатність. Вона не залежить ні від віку, ні від зросту чи т.і.
Так склалось, що нам усім випали нелегкі часи. Так, пощастило, що ми у тилу, спимо у теплій хаті у своєму ліжечку. У погрібі можна "знайти" пюре, вінегрет, а до них ще й огірочок знайдеться.
За цим вірогідним спокоєм приїхали до нас люди зі сходу. Вони не подались рікою за кордон, а обрали рідну землю. Але хоч земля рідна, та уже роки вони у нас гості (бо ж нічого свого, чим могли б розпорядитися, у них тут немає).
То ж чи не єдиною доброю справою, яка не додала веселощів, а поселила людськість у наших душах, стала матеріальна допомога (продукти харчування) для людей, що називають внутрішньо переміщеними особами, які проживають у Заболотному.
Але це для Людей, для теплих вечорів за чаєм і добрими думками, за віру у перемогу, у майбутнє України і кожного з нас.
Дякуємо батькам за щедрість рук і душ, за приклад, показаний діткам.
Дякуємо нашим колегам-початківцям, що маєте добре бачення добрих справ і умієте добре їх організувати.
Допис вийшов довгим, але все одно не повним.
Аж цікаво чи хтось дочитав до цих слів
?
Хотілося хоч трохи розповісти з того, що учителі та учні роблять у школі.
А окремі частинки можна і побачити на фото (правда із усього зробленого, то ракурс лише наче заглянути у замкову шпаринку). Та все ж!
За фото подяка: Лариса Тимошук , Мацюк Ж.П., Лариса Паламарчук , Наталія Мартинюк , Людмила Сташенко , Горохольська Т.С., Тамара Ковтун , Оксана Ковбасюк , Наталя Савкова , Людмила Величко , Катя Рябокінь
